Як комплектувати спільну медичну сумку для невеликої групи, якщо кожен її учасник уже має індивідуальну аптечку та підготовку з Tactical Combat Casualty Care?

На перший погляд відповідь здається простою: взяти більше турнікетів, більше гемостатичної марлі, більше бандажів — і скласти все це в рюкзак. Але тоді ми фактично отримуємо кілька IFAK, складених в одному місці. А це не зовсім те, для чого потрібна групова медична сумка.

Її завдання — не дублювати індивідуальне оснащення кожного бійця, а створювати додаткову медичну спроможність для всієї групи. Саме з цього варто починати її комплектування.

CLS-bag isn't just a large IFAK

Як має розподілятися ресурс

Один із базових принципів TCCC щодо використання медичного оснащення дуже простий: під час надання допомоги насамперед використовують засоби з IFAK самого постраждалого.

Навчальні модулі Joint Trauma System окремо наголошують на цьому як для Combat Lifesaver, так і для медичного персоналу. CLS-сумка використовується тоді, коли ресурсів індивідуальної аптечки вже недостатньо або необхідне оснащення, якого в ній немає. І цей принцип суттєво змінює сам підхід до розрахунку.

Якщо група складається з п’яти людей і кожен має повноцінний IFAK, нам не потрібно класти в групову сумку ще п’ять повних комплектів «на випадок, якщо всі п’ятеро одночасно стануть тяжкопораненими». Частина медичного ресурсу вже розподілена між людьми.

Тому групова сумка повинна вирішувати інші завдання:

  1. дати резерв, якщо одній травмі недостатньо одного IFAK;
  2. дозволити одночасно працювати з кількома ушкодженнями або кількома постраждалими;
  3. додати обладнання, яке немає сенсу дублювати в кожній індивідуальній аптечці;
  4. компенсувати специфічні ризики конкретної місії;
  5. дати групі ресурс до моменту передачі пораненого наступному рівню допомоги.

Саме тому групова сумка — це не «великий IFAK». Це резерв і розширення можливостей.

Кому взагалі потрібна групова медична сумка?

Групова медична сумка потрібна насамперед тим невеликим підрозділам або групам, які можуть певний час діяти без безпосередньої присутності медика, але мають підготовленого військовослужбовця, здатного надати допомогу в обсязі, ширшому за використання власного IFAK.

Найтиповіший приклад — група, у складі якої є Combat Lifesaver (CLS). У такому випадку індивідуальні аптечки залишаються основним джерелом засобів для допомоги конкретному пораненому, а групова сумка створює додатковий резерв і дає можливість працювати з кількома ушкодженнями, постраждалими або використовувати оснащення, яке недоцільно дублювати в кожному IFAK.

При цьому сама наявність групової сумки не означає, що вона має бути однаковою для всіх підрозділів. Її склад залежить від рівня підготовки людей, які нею користуватимуться. У системі TCCC розрізняють All Service Members (ASM), Combat Lifesaver (CLS), Combat Medic/Corpsman (CMC) та Combat Paramedic/Provider (CPP), і кожен із цих рівнів має різний обсяг допустимих втручань.

Тому групі, де всі мають лише базову TCCC-підготовку, немає сенсу видавати сумку, укомплектовану як medic aid bag. Так само групі з CLS може бути недостатньо просто пакета запасних турнікетів і марлі. А якщо разом із групою постійно працює медик, частину функцій окремої групової сумки вже може виконувати його aid bag.

Тобто потребу в груповій медичній сумці визначає не сама чисельність групи, а розрив між тим, що можуть забезпечити індивідуальні IFAK, і тим обсягом допомоги, який групі може знадобитися до передачі пораненого медику або на наступний етап евакуації.

Якщо в групі є лише базово підготовлені військовослужбовці

У такій групі немає сенсу створювати «маленьку сумку медика» з IV/IO, препаратами, розширеними засобами забезпечення прохідності дихальних шляхів та іншим обладнанням, яким ніхто не вміє або не має права користуватися.

Спільне оснащення в такому випадку може бути переважно резервним і логістичним:

  • додаткові засоби контролю кровотечі;
  • засоби попередження гіпотермії;
  • додаткові перев’язувальні матеріали;
  • засоби іммобілізації;
  • ноші або інші засоби переміщення;
  • додаткові картки пораненого;
  • рукавички, тейп, маркери та інші витратні матеріали.

Якщо в групі є Combat Lifesaver

Саме тут вже і можна розглядати класичне поняття CLS bag.

JTS описує CLS-сумку (3, 4) як оснащення для немедичного персоналу з підготовкою вище базового рівня. Частина її вмісту дублює IFAK — турнікети, перев’язувальні матеріали, chest seals тощо — саме тому, що один постраждалий може мати кілька ушкоджень і потребувати більше матеріалу, ніж знаходиться в його власній аптечці.

Водночас CLS-сумка зазвичай додає те, що недоцільно видавати кожному, бо вони займають багато місця: засоби активного або пасивного попередження гіпотермії, додаткові матеріали для обробки ран, шини, косинки та інше оснащення. JTS прямо зазначає, що склад CLS-сумок може відрізнятися залежно від конкретного підрозділу та служби.

Для невеликих груп, які можуть діяти певний час без безпосередньої присутності медика, доцільно мати щонайменше одного військовослужбовця з розширеною підготовкою з тактичної медицини та доступом до групового медичного оснащення. Конкретна кількість таких підготовлених людей і обсяг оснащення мають визначатися завданням, чисельністю групи, очікуваним характером поранень, доступністю медика та прогнозованим часом до евакуації.

Для невеликої автономної групи це означає просту річ: якщо медик не перебуває безпосередньо разом із групою, але є підготовлений CLS, окремий груповий медичний ресурс має сенс.

Example of a bag per group

Якщо разом із групою постійно працює медик

Тут структура теж буде змінюватися. Aid bag медика вже містить більшу кількість TCCC-оснащення для роботи з кількома постраждалими та обладнання для ширшого обсягу допомоги. JTS наводить як приклади засоби судинного доступу, кров або інші засоби ресусцитації, медикаменти та складніше обладнання відповідно до компетенцій медичного персоналу.

У такій групі необов'язково паралельно створювати ще одну величезну CLS-сумку. Натомість частину запасу можна розкласти та створити розподіл запасів між іншими членами групи (cross-loading). Цей підхід також прямо згадується JTS як спосіб не перетворювати медичний рюкзак на надмірно важкий вантаж.

Тому групову медичну сумку варто розглядати не як стандартний набір для певної кількості людей, а як додатковий медичний ресурс конкретної групи. Її наповнення має відповідати тому, хто буде нею користуватися, які поранення очікуються та скільки часу група повинна бути здатна підтримувати постраждалого самостійно.

Хто має відповідати за сумку?

Оскільки сумка є спільним ресурсом групи, за її комплектність і готовність має відповідати конкретна людина. Інакше відповідальність легко розмивається: хтось використав матеріали, хтось не повідомив про це, а нестачу помітили вже перед наступним виходом. Тому доцільно заздалегідь визначити основного відповідального, який контролюватиме стан сумки, поповнення витраченого оснащення та її відповідність конкретному завданню.

Якщо в групі є один підготовлений CLS, логічно, щоб саме він був основним користувачем і контролював комплектність сумки. Якщо CLS декілька — сумка все одно повинна мати визначеного власника на конкретну місію.

Завдання відповідального — не просто нести рюкзак. Він також має знати:

  • де знаходиться кожен модуль;
  • що було використано;
  • що потрібно замінити;
  • які матеріали мають термін придатності;
  • чи залишаються упаковки герметичними;
  • чи справні механічні пристрої;
  • чи відповідає вміст сумки поточному завданню.

JTS рекомендує перевіряти JFAK, CLS bag та медичні сумки до, під час і після тренувань та бойових завдань, своєчасно відновлюючи використані або пошкоджені запаси.

Водночас не варто будувати систему так, щоб лише відповідальний знав, де і що лежить. Структура сумки має бути зрозумілою всім, хто потенційно може нею користуватися. Щонайменше кілька людей у групі повинні без підказок знаходити основні модулі та критично важливе оснащення.

Бо ідеально організований медичний рюкзак, який розуміє лише його власник, перестає бути ефективною системою в ту секунду, коли саме цей власник стає пораненим.

Оснащення має відповідати компетенціям того, хто ним користується

Поділ на IFAK, CLS bag і medic aid bag зручний для навчання та організації оснащення, але на практиці їхній вміст частково перетинається. Турнікети, гемостатична марля, оклюзійна наліпка, перев’язувальні матеріали, засоби попередження гіпотермії та документація можуть бути присутні одразу в кількох типах комплектів. Різниця полягає не стільки в самому предметі, скільки в його кількості, характері завдання, кількості потенційних постраждалих, доступі до наступного рівня медичної допомоги, призначенні та в тому, які втручання здатна виконати людина, що користується сумкою.

JTS прямо зазначає, що вміст наборів частково перетинається, але має відповідати рівню навичок конкретного користувача. Для CLS та медиків при цьому не існує єдиного універсального списку — оснащення адаптується відповідно до типу служби, SOP підрозділу та планування конкретної місії.

Тому медична спроможність знаходиться не всередині рюкзака — вона знаходиться в поєднанні людини, її навичок і доступного їй оснащення.

Покласти IV-катетер, TXA або комплект для складного забезпечення дихальних шляхів у рюкзак нескладно. Але сам факт наявності обладнання не створює компетенції. Навпаки: JTS окремо наголошує, що не слід нести обладнання, яким персонал не вміє або не планує користуватися.

TCCC Guidelines у редакції від 01.05.2026 також неодноразово прив'язують складніші втручання до підготовки, досвіду, дозволів і медичного керівництва. Наприклад, переливання неперевіреної свіжої цільної крові має виконуватися під належним медичним керівництвом підготовленим персоналом.

Це принципово важливо для комплектування сумки.

Не слід створювати спроможність на папері, якої група фактично не має.

Скількох поранених ми плануємо лікувати?

JTS прямо звертає увагу на проблему маси медичного спорядження: надлишковий вантаж впливає на бойове навантаження, тому зайву вагу необхідно мінімізувати без втрати необхідної спроможності. Історичні дані, характер загрози, евакуаційні можливості та очікуваний профіль травм мають використовуватися під час планування.

Для групи з 4–5 осіб немає сенсу розраховувати групову сумку так, ніби кожен її учасник одночасно стане тяжкопораненим. Такий підхід дуже швидко призведе до надлишкової маси спорядження без пропорційного приросту реальної медичної спроможності. JTS окремо наголошує, що медичне оснащення має плануватися з урахуванням бойового навантаження, характеру загрози, очікуваного профілю травм та можливостей евакуації.

Тому для невеликої групи, де кожен уже має власний IFAK, доцільніше рахувати не повний комплект на кожного, а додатковий ресурс понад індивідуальні аптечки. Його обсяг має відповідати тому, скількох постраждалих група реально повинна бути здатна підтримувати одночасно до моменту передачі медику або евакуації.

Базовий сценарій

Example of a bag per group Організація іноді важливіша за ще один турнікет

Навіть правильно підібране оснащення може втратити значну частину своєї цінності, якщо сумка організована незручно. Засоби, які потрібні на ранніх етапах допомоги, мають бути доступними без зайвого пошуку, а обладнання, що використовується разом, доцільно об’єднувати в окремі модулі. Такий підхід відповідає й практичним рекомендаціям JTS: пріоритетне оснащення повинно знаходитися ближче до швидкого доступу, а пов’язані між собою засоби — зберігатися разом.

Для групової сумки добре працює проста структура за MARCH:

M — Масивна кровотеча

A — Прохідність дихальних шляхів

R — Дихання

C — Циркуляція

H — Гіпотермія та ушкодження голови

Окремо можна винести PAWS, документацію та евакуаційне оснащення.

Причому маркування повинно бути зрозумілим не тільки власнику сумки. Будь-який підготовлений член групи має відкрити її і без десяти хвилин археології знайти додатковий турнікет, гемостатик або засоб для боротьби з гіпотермією.

Повноцінна підтримка одного тяжкопораненого + можливість виконати ключові життєзберігальні втручання другому постраждалому.
Це не офіційний норматив CoTCCC, а практична модель планування. Вона виходить із того, що кожен постраждалий уже має власний IFAK, а групова сумка повинна забезпечити додатковий ресурс понад нього — насамперед для складнішої травми, другого постраждалого або затримки евакуації.

Якщо характер завдання передбачає підвищену ймовірність одночасних множинних втрат, це не обов’язково означає, що весь необхідний резерв потрібно нести безпосередньо в груповій сумці. У такій ситуації важливішим стає план поповнення: де знаходиться додатковий медичний запас, хто відповідає за його доставку і наскільки швидко він може потрапити до групи. Для цього можуть використовуватися транспорт підрозділу, безпілотні наземні або повітряні платформи та інші доступні способи підвезення.

Мета забезпечення медичним майном — не переносити весь час його на собі, а забезпечити доступ до нього тоді, коли він реально знадобиться.

Можливий приклад комплектації для групи 4–5 осіб

Нижче — не «стандартна сумка CoTCCC», а приклад того, як можна побудувати мінімальний груповий резерв для 4–5 людей, якщо кожен уже має IFAK, а в групі є підготовлені користувачі рівня CLS.

Масивна кровотеча

Орієнтовно:

  • 2–4 додаткові турнікети;
  • 4 гемостатичні марлі;
  • 4–6 пакувань пресованої або звичайної марлі для тампонування та перев’язування;
  • 3–4 бандажі різних розмірів;
  • 1 велика пов’язка для живота.

Це не означає, що кожен із п'яти людей отримує ще один комплект. Ваше завдання — мати достатньо ресурсу для ситуації, коли один IFAK уже використано, але кровотеча потребує другого турнікета, повторного тампонування або одночасного контролю кількох ран.

TCCC Guidelines у редакції від 01.05.2026 рекомендують використовувати турнікети, рекомендовані CoTCCC, для життєзагрозливої кровотечі з кінцівки та гемостатичні пов’язки з прямим тиском для компресійної кровотечі, де турнікет застосувати неможливо.

Прохідність дихальних шляхів та дихання

Тут уже з'являється обладнання, яке немає великого сенсу дублювати п'ять разів:

  • додаткові NPA з лубрикантом;
  • один компактний мішок Амбу, якщо персонал навчений його застосуванню;
  • 2–3 додаткові оклюзійні наліпки;
  • додаткові декомпресійні голки (бажано того типу, з яким навчена працювати група) — тільки відповідно до підготовки, чинних протоколів та дозволів конкретного підрозділу;
  • за обґрунтованої потреби — компактний пульсоксиметр.

TCCC Guidelines у редакції від 01.05.2026 передбачають використання мішка Амбу при недостатній вентиляції та рекомендують пульсоксиметр у відповідних постраждалих, зокрема при підозрі на значну ЧМТ.

Гіпотермія

Саме тут групова сумка може додати те, чого часто фізично неможливо нормально помістити в IFAK.

Для маленької групи я б розглядав:

  • 1–2 повноцінні системи попередження гіпотермії як пасивної, так і активної;
  • додатковий ізоляційний матеріал залежно від сезону та евакуаційного плану.

TCCC рекомендує раннє й агресивне попередження втрати тепла у травмованих, включно з ізоляцією від землі, захистом від вітру й опадів та, коли можливо, активним зігріванням. JTS окремо відносить засоби активного та пасивного попередження гіпотермії до типового додаткового оснащення CLS bag. І це хороший приклад того, навіщо взагалі існує спільний комплект: ефективну систему утеплення значно логічніше нести одну-дві на групу, ніж намагатися запхати її в кожен IFAK.

PAWS: рани та шини

До групового комплекту логічно додати:

  • одну універсальну формовану шину;
  • декілька тканинних косинок для додаткової фіксації;
  • додаткову марлю;
  • еластичні бинти;
  • декілька жорстких захисних щитків для ока;
  • матеріали для закриття більших поверхневих ушкоджень або опіків.

Шини, косинки, додаткові засоби догляду за ранами та щитки для ока входять до переліку оснащення, з яким працює CLS у навчальній системі JTS.

Дрібниці, яких завжди виявляється мало

Окремий невеликий модуль варто віддати під:

  • нітрилові рукавички;
  • атравматичні ножиці;
  • медичний тейп;
  • перманентний маркер;
  • додаткові картки пораненого відповідно до правил підрозділу; у системі TCCC — DD Form 1380 (TCCC Casualty Card);
  • засоби для кріплення картки до постраждалого;
  • інші дешеві витратні матеріали.

Документація має бути такою ж доступною частиною оснащення, як і інші засоби, необхідні під час надання допомоги. TCCC передбачає фіксацію стану постраждалого, виконаних втручань і його динаміки з подальшою передачею цієї інформації разом із пораненим на наступний етап допомоги. Тому одна картка, яка раптом намокла, загубилася або вже використана, — доволі слабкий логістичний план.

Медикаменти, TXA, IV/IO та кров

Медикаменти та обладнання для розширених втручань варто включати до групової сумки лише тоді, коли їх застосування передбачене чинним протоколом підрозділу, а в групі є людина, яка навчена й уповноважена ними користуватися. Окремо потрібно враховувати умови зберігання, термін придатності та можливість контролювати їх стан під час виконання завдання.

Те саме стосується:

  • засобів внутрішньовенного / внутрішньокісткового доступу (IV/IO);
  • транексамової кислоти (TXA);
  • компонентів крові;
  • препаратів кальцію;
  • засобів розширеного забезпечення прохідності дихальних шляхів;
  • засобів контролю вузлової кровотечі;
  • оснащення для інших втручань медичного персоналу.

У TCCC IV/IO, TXA, гемостатична ресусцитація та інші розширені втручання мають конкретні показання, а низка процедур додатково залежить від підготовки, досвіду, дозволу та медичного керівництва. Якщо в групі немає людини, яка може коректно використати певне обладнання, сама його наявність не створює додаткової спроможності.

Воно створює вагу, плутанину та хибне відчуття готовності.

Інша ситуація — коли до групи приєднується медик. Тоді структура групового оснащення може змінюватися буквально перед конкретною місією: частину медичного запасу медика можна розподілити між членами групи, а спільний набір доповнити специфічним обладнанням відповідно до очікуваного часу евакуації та профілю загрози.

Сумка повинна змінюватися разом із завданням

Одна й та сама група може потребувати різного оснащення в різні дні. JTS рекомендує використовувати threat-based planning: враховувати наявні медичні ресурси, локальні можливості, потенційні втрати та зміну характеру поранень. Важливими є також способи пересування та евакуаційні можливості.

Практично перед виходом варто поставити кілька запитань:

  1. Скільки часу ми реально будемо разом з пораненим?

  2. Де знаходиться найближчий медик або пункт наступного рівня допомоги?

  3. Який реальний шлях до передачі постраждалого?

  4. Ми рухаємося пішки чи на транспорті?

  5. Які травми найімовірніші саме на цьому завданні?

  6. Яку кількість одночасних постраждалих ми вважаємо реалістичним сценарієм?

  7. Чи є специфічні сезонні ризики?

  8. Чи можемо ми розподілити частину запасу між членами групи?

Для групи, яка працює за кілька хвилин від медика, і для групи, яка потенційно залишатиметься автономною декілька годин, однаковий packing list просто не має сенсу.

Що ж має бути в груповій медичній сумці?

Склад групової медичної сумки має визначатися не універсальним списком, а реальними умовами роботи конкретної групи. Вихідною точкою є те, що кожен її учасник уже має власний IFAK, а спільне оснащення повинно доповнювати цей ресурс — давати запас для складніших поранень, кількох постраждалих, тривалішого очікування евакуації та тих втручань, які неможливо або недоцільно забезпечувати через індивідуальні аптечки.

Подальше наповнення залежить від рівня підготовки людей, які користуватимуться сумкою. CLS, медик або інший підготовлений фахівець можуть мати різний обсяг допустимих втручань, тому медикаменти, IV/IO-доступ, TXA, кров, розширені засоби забезпечення дихальних шляхів та інше спеціалізоване оснащення повинні з’являтися в сумці лише тоді, коли для їх використання є підготовлений і уповноважений персонал.

Не менш важливо враховувати характер завдання, очікуваний час до евакуації, спосіб пересування, можливість швидкого поповнення запасів і ризик одночасних втрат. Якщо завдання передбачає вищу потребу в медичному ресурсі, це не означає, що весь запас потрібно переносити на собі. Частину резерву доцільніше залишити на наступному логістичному рівні та заздалегідь продумати спосіб його швидкої доставки до групи.

У результаті добре укомплектована групова сумка — це не максимальна кількість медичного майна, яку вдалося вмістити в рюкзак. Це збалансований набір, який відповідає можливостям персоналу, профілю завдання та реальному часу автономної роботи з постраждалим. Саме тому її варто розглядати як частину медичної системи групи, а не як ще одну, просто більшу індивідуальну аптечку.

Three different bags - three different tasks

Джерела

  1. Актуальні Tactical Combat Casualty Care Guidelines — Joint Trauma System / Committee on Tactical Combat Casualty Care, використана редакція 01.05.2026, перевірена за титульною сторінкою оригінального PDF. Розділи Tactical Field Care: Massive Hemorrhage, Airway Management, Circulation, Prevention of Hypothermia та Documentation of Care.

  2. TCCC Combat Lifesaver Course Plan — Joint Trauma System, TCCC-CLS-09-01, редакція від 01.04.2026, перевірена за титульною сторінкою оригінального PDF. Використано для опису структури навчання й компетенцій; клінічні рекомендації наведено за TCCC Guidelines від 01.05.2026.

  3. TCCC CLS Module 02: Medical Equipment — Joint Trauma System / Deployed Medicine. TCCC-CLS-PPT-02_30 MAY 26, редакція від 30.05.2026; дата перевірена за журналом змін і колонтитулами PDF.

  4. TCCC Combat Medic/Corpsman Module 2: Medical Equipment — Joint Trauma System / Deployed Medicine. Електронний пакет Deployed Medicine, version 5; календарну дату редакції в його тексті не зазначено. Використано матеріал про організацію, розподіл, перевірку та поповнення оснащення; клінічні рекомендації звірено з TCCC Guidelines від 01.05.2026.

Дата редакції: